«…Його слухайте…» Мт.17:5
На сьогодні розділи Святого Письма, за планом:
- Книга Приповідок — 30 розділ
- До Колосян — 3розділ
- ІІ книга Хронік — 18-19 розділи
ПРИПОВІДКИ
30. Притчі Агура
1 Слова Агура, сина Яке, з Масси; вирок чоловіка до Ітієла, до Ітісла і до Ухала:
2 Справді я найдурніший з людей і розуму людського нема в мене.
3 Я мудрости не навчився і знання святих я не маю.
4 Хто вийшов на небо й спустився звідтіль? Хто зібрав вітер у своїх жменях? Хто замкнув воду в свою одежу? Хто всі кінці землі поставив? Яке йому ім’я? яке ім’я його сина, якщо ти знаєш?
5 Кожне слово Боже випробуване; він — щит для тих, що в нього захисту шукають.
6 До слів його не додавай нічого, а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.
7 Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:
8 неправду та брехливе слово віддали від мене; не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба,
9 щоб я, наситившись, тебе не зрікся, та не сказав: “Хто Господь?” — або, збіднівши, не став красти та не безчестив імени Бога мого.
10 Не обмовляй раба перед паном, а то він проклене тебе, і ти будеш винним.
11 Є виродки, що проклинають батька свого і не благословлять матері своєї;
12 є виродки, що себе чистими вважають, хоч і не вмиті від бруду свого;
13 є виродки, що вгору очі задирають, свої повіки підводять;
14 є виродки, що в них, неначе мечі — зуби, немов ті ножі — ікли, щоб пожирати бідних на землі, з-між людей убогих.
15 П’явка дві дочки має: “Давай! Давай!” Три речі ненаситні, ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.
16 Шеол, неплідная утроба, земля води несита, та вогонь, який не каже: “Досить!”
17 Око, що глузує з батька й що неньці не кориться, — око те виклюють ворони в долині і пожеруть орлята.
18 Троє речей для мене надто дивовижні, ба й чотирьох не розумію:
19 дороги орла на небі, дороги гадини на скелі, дороги корабля посеред моряі дороги чоловіка до дівчини.
20 Такий звичай у жінки-перелюбки: їсть, обтирає рот свій і каже: “Я нічого злого не зробила!”
21 Від трьох речей земля трясеться, ба й чотирьох знести не може:
22 раба, що зацарює; безумного, коли наїсться до наситу;
23 нелюбої, що вийде заміж, і слугині, що успадкує по господині.
24 Чотири є їх на землі маленьких, але вони мудріші понад мудрих:
25 мурашки, люд несильний, а літом наготовлюють собі запаси;
26 борсуки — народ слабенький, а на скелях свої оселі мають;
27 сарана царя не має, а вся вона шерегами виходить;
28 павук, що ти руками можеш узяти, та він в палатах у царя буває.
29. Троє є їх, що мають ходу гарну, ба й четверо, що гарно ходять:
30 лев, найсильніший між звірями, ні перед чим не уступає;
31 півень, що між курами похожає; козел та цар, що перед народом виступає.
32 Якщо ти здуру загнавсь у гніві, а потім обміркував, то затули рота рукою.
33 Бо коли збити молоко, виходить масло; і коли натиснути носа, кров виступає; так, коли тиснути гнів, виникає сварка.
ПОСЛАННЯ ДО КОЛОСЯН
3. Загальні приписи християнського життя
1 А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога.
2 Думайте про горішнє, а не про земне.
3 Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі.
4 Коли ж Христос, ваше життя, з’явиться, тоді й ви з ним з’явитесь у славі.
5 Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість — що є ідолопоклонство.
6 За все це падає гнів Божий на неслухняних.
7 Ви самі нещодавно поводилися так само, коли жили в тому.
8 Тепер же відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лютість, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст!
9 Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами
10 й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця.
11 Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому — Христос.
12 Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість,
13 терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само.
14 А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости,
15 і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні.
16 Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні.
17 І все, що б ви тільки говорили й робили, — все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього.
18 Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить.
19 Чоловіки, любіть жінок і не будьте прикрі супроти них.
20 Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це Господеві вгодне.
21 Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі.
22 Раби, слухайтесь у всьому панів земних, працюючи не лише про людське око, щоб людям вподобатися, але у простоті серця, в Господнім острасі.
23 Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей,
24 знаючи, що приймете від Господа нагороду -спадщину. Служіте Господеві Христові!
25 Хто кривдить, візьме відплату за те, що скривдив, без огляду на особу.
ІІ книга ХРОНІК
18. Ахав і Йосафат проти араміїв 1-8; пророцтво про поразку 9-27; смерть Ахава 28-34
1 Йосафат мав велике багатство й славу. Він поріднився з Ахавом.
2 По кількох роках пішов він до Ахава в Самарію. Ахав зарізав для нього й для людей, що були з ним, багато волів та овець, і намовив його йти з ним на Рамот гілеадський.
3 Ахав, ізраїльський цар, сказав юдейському цареві Йосафатові: «Підеш зо мною на Рамот гілеадський?» Той відповів йому: «Як ти, так і я! Як твій народ, так і мій народ! Іду з тобою на війну.»
4 І сказав Йосафат ізраїльському цареві: «Спитай, прошу, сьогодні, що скаже Господь.»
5 Тоді ізраїльський цар зібрав пророків — 400 чоловік — і сказав їм: «Чи йти нам війною на Рамот гілеадський, чи стриматись?» Вони сказали: «Іди! Бог видасть його в цареві руки.»
6 Та Йосафат спитав: «А чи нема тут ще й Господнього пророка? Спитаємо в нього!»
7 І відповів ізраїльський цар Йосафатові: «Є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа, але я його ненавиджу, бо він не пророкує мені нічого доброго, а завжди пророкує лихе; це Міхей, син їмли.» А Йосафат сказав: «Не говори бо так, царю!»
8 Тоді ізраїльський цар покликав одного скопця й повелів: «Побіжи но швидше за Міхеєм. сином Їмли.»
9 Ізраїльський цар та Йосафат, юдейський цар, сиділи кожен на своєму престолі, одягнені в царські ризи; вони сиділи на майдані при вході в ворота Самарії, а всі пророки віщували перед ними
10 Тоді Седекія, син Ханаани, зробив собі залізні роги й сказав: «Так говорить Господь: Цими ти будеш бити араміїв, доки не вигубиш їх.»
11 І всі пророки пророкували так само, кажучи: «Іди на Рамот гілеадський. Пощаститься тобі: Господь видасть його в руки цареві.»
12 Посланець, що пішов кликати Міхея, сказав йому так: «От пророки в один голос віщують добро цареві. Нехай же, прошу, і твоє слово буде, як кожного з них: виречи надобре.»
13 Міхей же: «Як жив Господь! Що скаже мені Бог, те й виречу.»
14 Прийшов він до царя, і цар сказав до нього: «Міхею, чи йти нам війною на Рамот гілеадський, а чи стриматись?» Той відповів: «Ідіть, вам пощастить! Вони будуть віддані в ваші руки.»
15 Та цар сказав йому: «А скільки то разів я маю тебе заклинати, щоб ти говорив мені іменем Господнім тільки правду?»
16 Тоді той сказав: «Я бачив усього Ізраїля, розсипаного по горах, немов овець, що пастуха не мають! Господь сказав: Вони господаря не мають. Хай кожний в мирі вертається до свого дому.»
17 І сказав ізраїльський цар до Йосафата: «Чи я ж тобі не казав, що він не віщує мені нічого доброго, а тільки лихе?»
18 Міхей сказав: «Слухайте, отже, слово Господнє: я бачив Господа, як сидів на своєму престолі, і все військо небесне стояло праворуч і ліворуч від нього.
19 А Господь сказав: Хто б підманув Ахава, ізраїльського царя, щоб він пішов і наклав головою в Рамоті гілеадському? І один сказав так, а другий казав інак.
20 Тоді виступив один дух, став перед Господом і сказав: Я підманю його. Господь спитав його: Чим?
21 Той відповів: Я піду й буду духом неправди в устах усіх його пророків. Господь сказав: Тобі пощастить його підманути; іди й зроби так.
22 Оце тепер Господь дозволив духові неправди ввійти в уста цих своїх пророків: Господь вирік лихо на тебе.»
23 Тоді Седекія, син Ханаани, приступив, ударив Міхея по щоці й сказав: «Якою ж дорогою дух Господній відійшов від мене, щоб говорити з тобою?»
24 А Міхей відповів: «Ось довідаєшся про це тоді, як будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатись.»
25 І звелів ізраїльський цар: «Візьміть Міхея та й одведіть його до Амона, посадника міста, й до Йоаса, царського сина,
26 і скажіть: Так каже цар: Вкиньте оцього в тюрму й харчуйте його хлібом та водою скупо, доки я не вернусь у мирі.»
27 Міхей же відповів: «Чи справді вернешся в мирі, Господь не сказав через мене.» Далі додав: «Слухайте це, всі люди!»
28 От і пішов ізраїльський цар з Йосафатом, юдейським царем, на Рамот гілеадський.
29. І сказав ізраїльський цар Йосафатові: «Я перевдягнусь і піду до бою, ти ж будь у своїй одежі.» Перевдягнувся ізраїльський цар і пішов до бою.
30 Арамійський же цар дав такий наказ своїм начальникам колісниць: «Не вдаряйте ні на простого, ні на значного, а тільки на одного ізраїльського царя.»
31 Скоро начальники колісниць побачили Йосафата, то подумали: «Ось ізраїльський цар! — і обступили його, щоб ударити на нього; але Йосафат закричав, і Господь допоміг йому, й Бог відвернув їх від нього.
32 Побачивши ж, що то не ізраїльський цар, начальники колісниць відступили від нього.
33 Тим часом якийсь чоловік випадково натягнув лука й поранив ізраїльського царя між пов’язями та панцерем. Мовив Ахав до візника: «Поверни назад та вивези мене з битви, бо я поранений.»
34 Але битва кипіла того дня, й ізраїльський цар мусів стояти твердо проти араміїв аж до вечора, отож і вмер при заході сонця.
ІІ книга ХРОНІК
19. Пророкування Єгу 1-3; старання за права 4-11
1 Йосафат, юдейський цар, повернувся живий і здоровий додому в Єрусалим.
2 Назустріч йому вийшов видющий Єгу, син Ханані, й сказав цареві Йосафатові: «Чи слід було тобі допомагати нечестивцеві й любити тих, що ненавидять Господа? Ось тому й упав на тебе гнів Господній.
3 Одначе, і добре знайшлось у тобі, бо ти знищив ашери у краю й спрямував своє серце шукати Бога.»
4 Йосафат жив у Єрусалимі. Він знову почав виходити в народ від Версавії до Ефраїм-гори, й навертав їх до Господа, Бога батьків їх.
5 Він настановив суддів у краю по всіх укріплених містах Юдеї, в кожному місті,
6 і наказав суддям: «Дивіться, що ви робите: ви бо чините суд не для людей, а для Господа, і він при вас, коли ви судите.
7 Нехай, отже, буде на вас страх Господній: дійте обережно, бо в Господа, Бога нашого, нема неправди ні сторонничости, ані підкупства.»
8 Та й у Єрусалимі настановив Йосафат декого з левітів, священиків та голів ізраїльських родин до суду Господнього й до позовів мешканців Єрусалиму
9 і дав їм такий наказ, кажучи: «Ви чинитимете в страсі Господньому, по правді й з чистим серцем, ось як:
10 у всіх справах, що прийдуть до вас від ваших братів, які живуть по своїх містах, чи йдеться про той чи той пролив крови, чи про закон та заповіді, чи про постанови та обряди, ви маєте їх навчати, щоб вони не провинились перед Господом і не було гніву його на вас та на братів ваших. Так будете чинити, й не провинитеся.
11 А ось і Амарія, первосвященик, над вами в кожнім Господнім ділі, а Зевадія, син Ізмаїла, князь дому Юди, в кожній царській справі; писарями маєте левітів до розпорядимости. Беріться, отже, мужньо до роботи, і Господь буде при добрих!»